Людина – це індивідуальній носій унікального комплексу рис зовнішності, який є вродженим з подальшою корекцією. Саме зовнішній її вигляд це система елементів, які цілком щиро виділяються при візуальному спостереженні і надають можливість ідентифікувати людину за рисами зовнішності. Для отримання повної інформаційної характеристики ознак зовнішності людини для ефективного використання цих даних при виявленні, розслідуванні, розкритті злочину варто виділити наступні підстави для криміналістичної класифікації ознак зовнішності людини:

1. Умовно елементи зовнішності людини поділяються на:

• загальні;
• окремі, які є невід’ємними складовими загальних елементів;
• окремі, які є окремими від складових загальних елементів.

Окремі, які є невід’ємними складовими загальних елементів — це певні ознаки, тобто їх характеристики (наприклад, очі — елемент, сині — ознака; губи — елемент, тонкі — ознака). При детальному описі використовуються умовні лінії (горизонтальні, вертикальні; короткі, довгі; прямі, хвилясті), коло (різного діаметру) і крапки (різної товщини, об’єму).

2. В залежності від структури та функцій криміналістично значимі ознаки зовнішності поділяються на:

• анатомічні (зовнішня, внутрішня будова тіла людини);
• функціональні (стан людини і як зовнішній вираз: мізансцена, поза, хода, жестикуляція, міміка, вміння, звички);
• додаткові (супутні).

3. В залежності від прикмет у спеціальну групу анатомічних і функціональних ознак виділяють:

• особливі, помітні прикмети;
• особливі, непомітні прикмети.

4. В залежності від загального до приватного на:

• загальні (тіло людини, певна частина тіла в цілому);
• приватні (окремі частини спільних елементів зовнішності).

5. В залежності від тривалості:

• постійні (на протязі життєдайності людини, які є вродженими);
• постійні (на протязі життєдайності людини, які є набутими);
• тимчасові (від 1 дня до 1 місяця);
• тимчасові (від 1 місяця до 3 місяців);
• тимчасові (від 3 місяців до 6 місяців);
• тимчасові (від 6 місяців до 9 місяців);
• тимчасові (від 9 місяців до 12 місяців);
• тимчасові (від 12 місяців до 15 місяців);
• тимчасові (від 15 місяців до 18 місяців);
• тимчасові (від 18 місяців до 21 місяця);
• тимчасові (від 21 місяця до 24 місяців).

6. В залежності від походження:

• природне походження;
• не природне (штучне) походження;
• патологічне походження.

7. В залежності від типізації:

• групова;
• індивідуальна;
• змішана.

8. В свою чергу індивідуальні ознаки поділяються на:

• приватні;
• окремі.

9. В залежності від розташовування ознак зовнішності людини:

• периферійні;
• локальні.

10. В залежності від стійкості ознак зовнішності людини:

• стійкі;
• не стійкі.

11. В залежності від криміналістичного дослідження елементів зовнішності:

• анфас (або фас);
• профіль (права сторона);
• профіль (ліва сторона);
• потилиця;
• тім’ячко.

12. В залежності від структури:

• розміри;
• симетрія;
• форма;
• контур;
• конфігурація;
• колір;
• інше.

13. В залежності від структурних частин тіла:

• голова;
• тулуб;
• верхні кінцівки;
• нижні кінцівки.

14. В залежності від статі людини:

• чоловік;
• жінка;
• людина, яка змінила стать.

В криміналістиці детально вивчає зовнішність людини саме габітоскопія, яка вивчає закономірності фіксації (різні форми, види, прийоми, способи) зовнішнього вигляду особи і розробляє комплекс техніко-криміналістичних засобів та методів пошуку, збирання, дослідження і використання даних про зовнішній вигляд людини з метою її ідентифікації.

Зовнішній вигляд людини знаходиться в залежності від будови тіла в цілому, але з плином часу має також кореляційний зв’язок з навколишнім оточуючим середовищем. Одна людина відрізняється від іншої окремими ознаками зовнішньої будови тіла в цілому, а також його окремими елементами. В свою чергу, криміналістичні ознаки зовнішності людини індивідуалізують її в цілому, або його окремі елементи. На даний час такі дані використовуються при розслідуванні злочинів для розшуку відомих, невідомих осіб, що вчинили злочин; для розшуку безвісти зниклих; для ідентифікації живих людей; для ідентифікації трупів і потребують подальшого наукового дослідження з метою відкриття нових методів і удосконалення вже існуючих.